Сьогодні під час відзначення Дня Гідності і Свободи в Пирятині учениця 9-Б класу Пирятинського ліцею Вікторія Бабельник декламувала вірша невідомого мені автора. Мене так вразив виступ, що я не полінувалась і знайшла цю поезію в мережі
Я - Україна. Простори безмежні
Правого берегу, лівобережні.
Гордих синів я з любов’ю зростила -
Лиш вберегти не змогла. Відпустила
В небо морозне, як гідності чин,
Крізь чорну прірву палаючих шин.
В попільну сутінь, свинцем нашпиговану
Живими з убитими вщент пошматовану...
Йшли, ледь прикрившись фанерним щитом,
Найкращі , найвірні, найсвітлі чолом,
Серце чиє запалало відвагою,
Між побратимів під скорбними стягами...
В небо січневе зграями сканули
Душі героїв. Злетіли... Й - розтанули.
Я – Україна. Свята я i грiшна.
Влітку спекотна, зимою - заснiжена.
Хлібні лани і дивнії гори,
Синєє небо, синєє море…
Ніким не покорена, і незбагненна -
Жовта я сонцем, блакитна я небом.
Синами своїми й доньками прекрасна
Я чорно-багряна стаю, як нещасна.
Багряна від крові і чорна від горя -
Чорно-червоний колір в героя...
Я - Україна!
Я - Україна. Мені інтервенти
В коси вплітають фашистськії ленти.
І все сильніше стискаються кляті
Кільця удава – браття затяті.
В спину наносять мені нові рани,
Ті, хто в душі не зреклися тирана,
Хизуючись хто своїми звитягами,
Землю мою стоптали і зрадили.
Бога забувши вже стали не братом
Браття колишні. Зовітеся катом!
Тільки була я і буду - єдина,
Непереможна і нескорима!
Я - Україна!
